Я не знаю, де ти.. чи він.
Та я знаю, що воно того варте.
І всякі пошуки колись завершуються.
І хто шукає – той знаходить.
Мені теж відчиняться чиїсь двері.
Можливо, саме твої.
А зорі вже не будуть світити сарказмом.
Лише лагідно доторкнуться до мене
Своїм розсіяним промінням.
Я вже. Тут. Зараз.
Люблю і любитиму, на скільки вистачить сил.
Самота – це тільки брак любові.
Не тільки чужої. А й моєї.
Щоб отримати – треба спочатку віддати.
Можливо, тобі?
Або комусь, хто її потребує.
А ти?
7 серпня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263841
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: dzvinka