Так тихо день закінчився. Відсяяв
Останній промінь сонця і тепла.
А я до тебе ні на крок не ближча стала.
Як і раніш, між плину днів, одна.
Стою. А темінь серця палить коси.
Лід погляду погашує вогонь.
Той жар душі… Я більш його не ношу.
Й тіні мене нема в твоїм полоні.
Я не зненацька крила опустила.
Давно плекала мрії. Та дарма.
Дивній любові відміряла сили…
Здаюсь. Мене, колишньої, нема.
9 серпня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263837
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: dzvinka