Куди це, друже, ти мене привів?
О, Боже, як же їм отак не сором?
Навколо повно загорілих дів,
Котрі купальники забули вдома...
Що за дивачки, глянь, не одяглись,
Точніше, роздягнулися догола
І звабами усюди - «блись» та «блись»…
Давай підемо звідси, га, Миколо?
Наважитись нелегко зразу так
Позагоряти й попірнати в річці.
Дивись, ти вже червоний, наче рак.
Що, засоромився? На сонці спікся?
Та ні, зажди, чекай – то ж не горить! -
Позагоряємо ще, поки сонце…
Ось, верх скидаю я, а вже за мить
І плавочки стягаю – ну й спекотно!
Родила в чому мати - до води
Біжу - ай, видно всім мене за милю! -
Але вже - ні туди, ані сюди! -
З розгону падаю у теплу хвилю.
І я - в раю, повірте, от дива! -
Вода так ніжно горнеться до тіла,
Ласкаво вітер личко обвіва -
І сяє усмішка моя щаслива…
07.06.2011 р.
* Продовження теми, розпочатої у моїх віршах російською мовою "Дикий пляж", "Дикий пляж. Продолжение. Шутливо-эротическое", "Нагая шоколадка", "Венец творения Отца... Нагая шоколадка. Remix", які, до речі, перемогли у конкурсах і мають бути надруковані у поетичному альманаху (м. Москва)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263763
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: Le Magnifique