Бути твоїми руками,
роками,
ріками,
Пестити ніжно зап'ястя твої стигмовані.
Ніч застелити шовками і оксамитами,
Дихати киснем тобою електризованим.
Ніч геометрій і дике тремтіння подихів,
Пальці на шкірі карбують послання древності.
Ця передмова повільно, та зводить з розуму, -
Я поцілую у серця твого безмежності.
Щоб від пророцтв не тікати.
Чекати,
вірити.
Ти на долонях написана вітром-фарбами.
Я поцілую у душу вустами щирими,
Тільки щоб очі твої не ставали хмарними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263727
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: Олександр Гриб