Голий вітер ховався від спеки
Турбував своїм трепетом липи…
Не розгойдуй мене ти даремно…
Ти чуєш голос над вечір вже хрипне,
Я все одно тебе не люблю!
Знову вихор холодом липнув,
Наганяв серед ночі страху
І хвалився, в ритмі сказу хвалився,
Виставляв свою вражу пиху…
А я все одно таких не люблю!
Зупинився на мить, схаменувся,
І з розгону всім серцем на гілля,
На омріяні теплі листочки пахучі
Впав, ламаючи фібри нетлінні!
Крила лезом відтяло оте : «Не люблю!»
Ти забудеш мене, не сьогодні,
Не завтра, гортаючи пензлем траву…
Чому так волає голос любові
І б’ється до крові об гостру пітьму,
Об ребра гранітні , об «не люблю»?…
05.06.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263521
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2011
автор: gala.vita