Куди не глянь - одні сніги,
Із снігу квіти і дерева,
Пустельно, тихо навкруги
В палаці білім Королеви.
-Весь світ віддам тобі я, знай!-
Сказала Снігова величність,
Якщо зуміє юний Кай
З крижинок скласти слово "ВІЧНІСТЬ".
Із льоду слово й сам, як лід
Застиг на льодянім покрові,
А біля снігових воріт
Та, що несе вогонь любові.
Там чари, перепони тут,
Але вперед ступала твердо,
Долала біль, здолала путь
Хоробра і прекрасна Герда.
-Мій Каю, брате, друже мій!-
Сльоза благальна покотилась,
Ожив вінок дитячих мрій,
Сніжинка серця розтопилась.
Вони разом - вже не малі,
Хоч серцем і душею - діти.
Зима минає, тане лід
І квітне благодатне літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263472
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2011
автор: Віра Нагорна