Глибока річка мчить в долину
енергію свою.
Там два карасика невпинно
бороли течію.
Аж ось за течією, бачать,
угору животом
Пливе іще один, ледачо
хитаючи хвостом.
На біле пузо сонце світить,
виблискує в лусці.
І менший мовив: “Є ж на світі
щасливі карасі!
Йому ж нічого не бракує,
він не пливе, а так — мандрує
Спокійно, тихо, неквапливо.”
Озвавсь тоді старий:
“То лиш здається він щасливим.
Насправді ж — неживий.”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263287
Рубрика: Байка
дата надходження 04.06.2011
автор: Силянчик Олена