Якщо самотність душу роздирає,
І почуття твої безодня пожирає.
Все добре і не добре водночас,
Усе повторюється, зараз й повсякчас.
Але тривожать душу спогади тяжкі,
Ота самотність, знов з’являється в душі.
Здавалося б, не мало її бути
Та птиці одинокій не забути:
Утрати, болі, що пройшли.
Тож не картай себе, іди!
Забудь, відкрий для інших світ.
Біжи, борись, немає міст.
Є ти, є світ, є почуття
Здолай же вічності життя!!
P.S. Для тебе місце є в житті,
Життя – це мить, впіймай її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263286
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2011
автор: Кава