Душа моя, пробач за дурість,
За марнотратство моїх слів
І за сліпу жіночу мудрість,
За недолугість почуттів.
Пробач мене за тії ночі,
Коли у снах з’являвся він,
І за сумні зелені очі,
Що сльози лили без причин.
Мої думки наскрізь прогірклі
І серце в шрамах без ножа.
Я вже слабка й не маю волі.
Пробач мене за те, душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263179
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2011
автор: Наталка Кольоровісни