Ми не цінуєм те що маєм,
а потім болісно втрачаєм,
і серце кров всю вижимає,
й мені тебе так не хватає,
Час пливе тихенько тихенько,
життя минає помаленько,
лише вона ...одна сидить в своїй кімнаті,
з душой розірваною на шматки,
,мріючи про дні прокляті,
про дні в яких була вона...і він.
Сльоза бринить в очах її ,
а біль кричить в душі її...
вона життя поставила на пауза
і дихання перевела відразу,
бо "Жити треба!"- Святий Дух сказав
душою знехтувать не дав!
Вогонь Любові запалав і усе серце осіяв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263055
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Бульбашка