Мова народу , як замкові мури,
Завше рятує з навал і облог ,
Орд словоблуддя , нашестя халтури,
Чиста, як небо, вічна, як Бог.
Згине народ у безмовних обіймах,
Суржиком ниви засмітиться суть.
Друзі мої, слово батьківське сіймо,
Душі рятуймо з німотних окуть .
Мова народу – це шелест тополі
Спів солов’їний , клектання лелек,
Човен , що хвильки гойдають прозорі,
Сни, що стартують в ракетах смерек .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263035
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Рідний