Так значить ти не один…

Сто  драже...Сто  маленьких  оранжевих  кульок...  
У  руці...А  до  того...  
Як  бурштингові  буси  з  морською  водою  кохались,  
Так  оті  апельсинки  богом  сонця  й  землі  зігрівались,  
Роса  омивала  їх  рани  і  відпускала  гріхи.  
Укупці  вони  виростали,  мужніли  і  засмагали,  
Щоби  хоч  раз  торкнутись  пальців  тендітних  спраглих,  
До  ніжної  до  руки,щоби  відчути  частинку,  частинку  
Ірпінь  ріки,  а  потім...Нехай  до  корзини,  хай  тиснуть  
Кнопками  диск,  хай  ллється  солодкий  нектар,  
Хай  цедру  зіб'ють  у  фісташки,  по  різним  розділять  пляшкам,  
Це  потім...А  поки  дар  тримаєш  в  своїй  долоні,  
Мов  дитинку  в  своєму  лоні  мати  тримала,  тримай...  
Сто  драже...Сто  маленьких  оранжевих  кульок...  
У  руці...Значить  ти  не  один?!  
І  самотність  тобі  ні  до  чого,  розкрий  їх  розсип  і  лети,  
І  осяяна  сонцем  дорога  в  тенети  до  Господа  Бога...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263020
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Ольга Ратинська