Всі трикутники зникли в брудному озері,
з них я складала коло й ходила по ньому.
Аїд не блефує, ховаючи в роті козирі,
ковтаючи зрадників, щоб не ліпились коми.
Нікому не бачаться сни, не ввижаються ідоли,
а нам обирати себе, щоб по Стіксу разом.
Зі списку живих випадково мене хтось видалив,
здираючи з шкірою з себе нічну проказу.
Буває ж таке... тобі там не спиться весело,
а я собі далі малюю трикутники на ніч.
Це сонце до смерті без тебе мій дім запестило,-
Аїд нерухомий...світання... й від слів параліч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262965
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Biryuza