Вже сутінь живо з’їла місто
І сонця блиск упав у море
Зіркам на небі стало тісно –
Пожадно криють тьмяне поле.
А місяць плаває у хмарах
І проливає терпке світло
В долині зачаїлись трави
І поховали сизі квіти
Духмяні сни вчепились в гори,
Химерно простягнули тіні:
Малюють неупинно долі
Людей, аби були щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262929
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Oxana13