Я її хочу і крапка.
Вона
гнучка і розкішна
лежить піді мною
гінка і солодка,
як літня трава.
Ну справді,
чому б їй не бути травою?
Нехай проростає
вологим стеблом,
нехай у суглоби пускає коріння,
а я, мов легеньке пташине перо,
на неї впаду.
Я стаю на коліна,
я бачу, як тіло бузково цвіте,
як пахнуть гвоздикою стулені губи,
я бачу, як жевріє серце.
Проте
назавтра я зовсім про неї забуду.
Я буду дивитись, як сонячний круг
зіллється в цілунку з новим горизонтом.
У місті високих дротів та напруг
кохання - загострення просто.
Сезонне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262871
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: Місафір