сутінки стигнуть кронами диких акацій
знай - де упала твоя сльоза
зранку проступлять сліди повоєнних руйнацій
іржавої нації
і лебеда -
бог ліпив всіх людей із тіста
а тебе - створив із вина
але крил все ж не дав.
ну звісно
маєш й так достобіса принад
позачасово плинеш містом.
причащатись до тебе іду
заліковувать всі порізи
й переломи душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262868
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: Місафір