На білі ромашки спиралося небо...
По тілу мурашки...Ти кажеш так треба...
Вже не розуміла де ти а де я...
Між нами нічого,під нами земля...
Нас пестило сонце,голубило небо...
Твої теплі руки...Чого іще треба?..
Скрізь роси барвисті, мов дивні корали,
і білі ромашки від всіх нас ховали...
І солодко й терпко тремтіли повіки,
бажання летіти зривалося криком,
і крила росли наче вперше,невміло...
і кожен твій дотик здригав моє тіло...
І губи гарячі,і теплі долоні...
Від щастя незряча в твоєму полоні...
На білі ромашки спиралося небо...
По тілу мурашки...Я знаю так треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262859
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: Евеліна(Мирослава Марків)