Занадто сонця у очах.
Крізь промінь їх тебе не бачу.
Занадто сміху на вустах
З’явилося… А я все плачу.
Я тиші хочу - надто слів,
Пустих, порожніх й не про те.
І катма ліку сірих днів,
В яких давно нема тебе.
І дивно так одного дня
Крізь сотні погляд твій впізнати.
Хіба ж тепер впізнаю я?
Давно те було все... Занадто…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262842
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: Наталка Кольоровісни