45.ДУМКИ
Розійшлись думки по світу:
Та рабиня лиже п'яти;
Та до поту вчить, щоб мати;
Та муляє, спокою не дає;
Та блискавкою ріже все;
Та гримить на те, що є,
Чого гримить – не знає;
Там блудниця десь гуляє;
А та милостиню просить,
Хоч не треба їй, бо має.
О, як багато всюди їх!
Натворили! Не злічити всіх.
Одні думки, думки.
Думки по світу бродять,
Не світ – думки одні.
Як люди різні всі –
Так і думки є різні
І вже оті думки –
Як люди на Землі,
І вже людина – думка,
Що все робить, творить
Свій світ і світ її.
Їх назад би повернути
Та в русло пустити одне –
Був би потік, що несе
І навколо зносить все
Непотрібне, зайве, зле,
Що всім жити не дає
У спокої і світ творити
В мозках усіх, хто є
І кожного в цім світі.
То де є думка та,
Що їх зібрати може?
Звідки візьметься вона?
Якщо б вона була!
Та бути її не може,
Бо вона із них одна,
Не поверне себе сама.
Кається Життя. Благослови!
Дай кожному її, пришли.
Хай царює на Землі вона –
Думка єдина, одна!
Думки, думки!
Не знати, що то:
Матерія, енергія?
Вони – ніщо.
Чим ви живете,
Як творите ви?
Беретесь нізвідки,
Йдете в нікуди,
Та тільки вами
Твориться все.
Радість, горе.
Навіщо те?
Як ви – не Є,
То звідки я
І все, що є?
Ви – Я! Чиє?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262792
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: Володимир Кондратик