Тихо непомітно ледве диха
Підвечірок лащиться до ніг,
М'якесенькі пухкенькі його лапки
Котиком ступають на поріг,
Десь зі Сходу місяць випливає
На прогулянку виводить діточок
Відступає день - ніч наступає,
А між ними лише один крок,
Темрява кудлата у тумані
Смуток підбирає язиком і снує,
Малюнки, вишиває, надихає
Прохолодним сном, я не сплю,
Не можу,чується твій стогін під вікном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262674
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2011
автор: Ольга Ратинська