Ти завше був і завше будеш,
В осліплому моєму серці,
Як спогади впадуть на груди,
Не кольорові, - чорні, мертві…
Я їх зберу в свої долоні,
Вони ж як байстрючата-діти,
Вже пусто так в моєму лоні,
Не зможу більше народити.
Це буде в серпні… Може в грудні,
Коли спекотність від вогню,
У снах звичайних сірих буднів,
Долоню цілуватиму твою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2011
автор: Лана Сянська