Так туману напустив,
Що і сам не зрозумів.
43.МУДРІСТЬ
В зашморгу Життя.
Бо цвяхи мудрими забиті
В землю, розп’яту і политу.
Земну вісь не зігнути.
Бо мудрими насилується час,
Що бумерангом б’є по нас.
Час не зупинити, не догнати.
Бо мудрі простір поділили,
Правила й зв’язки створили.
Туманом вічність не зловити.
Бо ланцюгами інтелект закутий
Мудрими, у рамки взятий.
Швидкі думки не втримати.
Бо повітря чисте за замками
Мудрі з ядами змішали.
Вічний дух не отруїти.
Бо релігії розставили стовпи
І Бог в кишенях мудрих.
Зряче Око не закрити.
Хай процвітає
Мудрість і живе!
Мудрість до чого?
До світу цього?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262559
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.05.2011
автор: Володимир Кондратик