В ту ріллю, що незорана,
Та й лелечим уступиш ти клекотом.
В ту ріллю, що незорана,
По шию - всім всесвітам наперекір.
Тій ріллі, що незорана, -
Та й стернею бути повік,
Вже не в"януть вінки - почуй,
як чоло проростатиме тереном.
Тій ріллі, що незорана,
Не забути ніколи неба.
Сокіл-каменем сповіді
все швидше по вітру тінями.
Серед жита, сим шляхом не зім"ятим,
У зарінку зі звитими гніздами,
Відшукаєш собі зорю
І у крилах своїх свою душу
Обвінчаєш із полум"ям берега
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262495
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2011
автор: Бука