Наснилась спрага. Невтішний ранок -
листи торішні ,та й вісті старі...
МабУть доцільно зійти на ґанок,
щоб на схід сонця жбурнуть печалі...
Чи у ручАї втопити гордість...
Або з криниці облити серце...
То мАбуть спрагу лишили Зорі,
бо Місяць з помсти сховав відерце.
Додолу очі - сльозлива пам"ять.
В уста усмішку вкладає докір :
,,Страждає й Фенікс, коли знов палять...,,
На інший ранок насниться спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2011
автор: АРИНА ЛУГОВСКАЯ