Під сяйвом місяця переливається волосся,
Неначе в нього повпліталися зірки.
Чи й справді так, чи то мені здалося,
Що я на тебе дивлюсь вже віки?
Спинилась мить солодка, коли треба,
Перед очима залишилася лиш ти.
А місяць своє світло шле із неба,
Час теж вперед зовсім не хоче йти.
Ми повплітаємо до кіс твоїх ромашки,
І із кульбабок зробимо вінок -
Для нас лиш заспівають тоді пташки,
Волосся стане повністю з зірок...
Раптово хтось штурхнув мене рукою,
На старостат тікаєш, як завжди.
Якщо в житті не буть мені з тобою -
Хоч раз іще вві сні мені прийди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2011
автор: Dreamkiller