Кохана! Дівчинко моя!
Ти — все. І навіть більше того.
Скажи мені, чому не я
Тобі важливий, а дорога?
Невже кохання — тільки сон?
Лише підстава для натхнення?
... Рядки віршів, немов пісок,
Стікають дивні, незбагненні.
І радості так мало в них.
І так багато в них печалі.
І слів — гірких, колючих, злих...
Сумних. А радісних — так мало.
Я — не поет. Я — чоловік.
Радіти хочу і кохати.
Щоб разом були ми навік,
Щасливі, дружні і багаті.
А зараз мрію лиш про те,
Як я Тебе зустріну, люба,
І скажу ніжне і просте:
«Приїхала? Нарешті, Люда.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262228
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2011
автор: Єгор Юкрамов