39.МАТЕРІАЛІСТ
- Матеріаліст!
Що, все тільки матеріальне?
Як ні, то вдариш ззаду мене
І хоч тебе не побачу ймовірно,
Та буде гуля досить реальна.
Якщо матеріальне – вдар мене,
Як дух і живе покине тебе.
/Чорна діра./
Ясне сонце проміння творить,
Летить швидше світла свого,
Все, що позаду – нічого не бачить,
Всі, що позаду – не бачать його.
За ним – пустота, та її не буває,
Тече звідусюди у ту пустоту.
Хто тягне його і чого – не знає,
Та кудись летить і затягує все
У чорну, голодну, таємну діру.
Якщо його гравітація тягне,
То що масивне на тому кінці?
А коли по магнітній лінії їде,
То яка магнітна та вісь тоді?
Крутяться зорі, системи, світи
В одну сторону навколо осі,
Та праві і ліві родились вони,
Які крутяться в сторони різні.
Що там на грані, на їхній межі?
Чи одна є вісь, чи є різні осі?
-Гей, матеріаліст, можеш – скажи:
Навколо чого все летить в кінці?
Немає там руху відносно чогось,
Тому там спокійно і все стоїть.
-Абсолютний Спокій, кажу тобі,
Те коло постійно крутить, крутить.
Де вічний двигун – там рух вічний,
А якщо вже він є, то є і спокій.
Бере від руху, все рухом робить,
Дає його Абсолютний Спокій.
Тому спокійненько там усе,
З собою ніхто ніщо не бере.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262221
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.05.2011
автор: Володимир Кондратик