Я думаю…

Думаю…про  щастя,  про  життя,
Кохання  щире  аж  до  забуття.
Про  те,  що  вартісне  в  житті  моєму,
Про  те,  яке  я  місце  зайняла  у  серці  у  твоєму!

Про  щастя…Так  щаслива  я!
Бо  зі  мною  поряд  вся  моя  сім`я,
Вони  моя  підтримка  у  важку  хвилину,
Вони  не  полишають  у  ненасну  днину!

Ще  щастя  маю  я  тому,
Вже  лиш  від  того,  що  живу!
Просто,  від  проміння  сонця,
Яке  заглянуло  в  мої  віконця!

Як  часто  люди  забувають,
Що  все  для  щастя  вони  вже  мають!
А  щастя  полягає  в  тому,
Щоб  бачити  щось  добре  навіть  у  лихому!

Про  життя…Життя  неначе  океан,
Який  вмістить  не  можна  у  стакан,
Який  водночас  може  вбити,
Своїми  хвилями  втопити-загубити!

Та  ті,  хто  шторм  переживе,
Хто  зможе  плисти  і  пливе,
Хто  у  боротьбі  не  здасться,
Того  чекає  справжнє  щастя!

Бо  життя  –  це  вічна  боротьба,
Це  одночасно  радість  і  журба!
Це  вибір  між  добром  і  злом  завжди,
Наш  шлях  який  ми  маємо  із  гідністю  пройти!

Про  кохання…Ніщо  так  у  житті  не  завдає  страждання,
Як  дивне  почуття,  якому  назва  лиш  одна  –  кохання!
Воно  як  вітер,  що  в  спекотну  днину,
Спасає  нас  в  обідню,  жаркую  годину!

Та  інколи  той  вітер  подібний  буревію,
Який  з  корінням  може  вирвати    надію,
Який  гілки  дерева  -  любові  може  поламати,
Нещадною  своєю  силою  великого  нам  болю  всім  завдати!

Та  не  одні  страждання,
Породжує  те  дивне  почуття  –  кохання!
Бо  тільки  з  ним  ми  можемо  відчути,
Які  потрібні  ми  для  когось  можем  бути!

Про  вартісне  в  житті  моєму…Що  цінного  я  маю?
Про  що  ніколи  я  не  забуваю!
Ціную  я  любов  понад  усе,
Ціную  я  життя  своє  просте!

Ціную  тих,  хто  руку  допомоги  подає,
Хто  у  важку  хвилину  без  роздумів  останню  одежину  продає!
Бо  тільки  ті,  що  вміють  віддавати,
Будуть  ще  більше  у  житті  своєму  мати!

Для  мене  ж  гроші  цінності  не  мають,
Бо  ті,  що  гроші  лиш  самі  кохають,
Забувають…за  них  не  купиш  ані  любов,  ані  кохання,
Не  купиш  також  ні  здоров`я,  ні  радощів  життя,  простого  без  картання!

Про  місце  у  серці  у  твоєму…Що  ж,  це  питання,
Турбує  мене  вже  з  позарання!
Турбує  тільки  тим,  що  відповіді  я  не  маю,
Що  цього  я  не  знала  та  й  не  знаю!

©  Мельничук  Марія  26.05.2011р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262079
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2011
автор: Mirabelina