Не зміг. Не зупинив. Не втримав...
Втім, годі вже. Чи був хоч шанс?
Невже для куртизанок Рима
Новий приходить ренесанс?
На Україні. В Прикарпатті.
Не в Франції чи ще там десь.
Розбестились відьм́и кирпаті,
Упевнились: їх час іде.
І як же лицарям не вмерти?
Жінки керують. Сила в них.
Хоч їх мета — лиш пити й жерти.
Й дурити й так уже дурних
Чоловіків. Стать сильну, кажуть.
Насправді ж — преслабких до біса.
Кохання щире — як проказа.
Здається, кращий вже гульвіса.
Він не романтик? Що ж із того?
Зате у серце не пускає
Кохання щирого, пустого.
Він знає: у жінок немає
Ні крихти благородства. Де там!
Їм добре так. Вони не хочуть
В душі палацу. Краще гетто.
Облуду — в душу. Кривду — в очі.
І що у них в душі не стерлось?
Знайти Джейн Ейр — примарний шанс.
Що ж, куртизанки з римських термів
Новий стрічають ренесанс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262074
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2011
автор: Єгор Юкрамов