Життєдайної краплі чекає
Заскорузла, спрагла земля,
І бадиллям до сонця вмовляє,
Бо боротися сил вже нема.
Вітерець зачепився в верхівках,
Бавить стомлені віти верби,
У задусі тяжкій квилить стиха,
І благає у неба води…
Та небесна блакить непохитна,
Невблаганне і сонце палке,
Все ж, не може палати безмежно,
Самоцвітами хмар розтає.
Набубнявіли грізні хмарини,
Порозбурхував грім небеса,
Блискавками шугає за вирій,
Й сльози неба на світ пролива…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261875
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.05.2011
автор: Вікторія Гончарова