Починалося раннє літо, воно своїм чистим теплим подихом освіжило думки і бажання людей, що видавалися могутній порі року лише маленькими короткочасними мурашками на земній кулі. Ці мурашки поводились дуже дивно: метушились, закохувались, сварились, сходились, розлучались, народжувались, помирали, а потім все по другому колу. Чи мало життя цих істот певний сенс? Адже крім того, що вони ділили одне одного на білих і чорних, так і ще й час від часу винищували цілі племена собі подібних. Літо не знало відповіді на це запитання, але живуть, так живуть, нехай, все одно колись вони дадуть собі раду і або винищать одне одного до кінця або нарешті знайдуть спільну мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261810
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: оксанка555