* * *
Вітрами дощі постирали.
Скоцюрбили небом ковіньку.
Накрали і кривди, і правди.
І зради напились по вінця.
І ось на задриґаних бентлі
Колишуть знервовані брехні.
Поцуплений кубок у Стенлі
Ховають у звивинах темних.
То, може, найбільший злочинець -
Сліпець у колгоспній коморі?
Його вже ніхто не відчинить,
Як тінь не розчиниться в морі.
І манить Париж на Багами
За вовчий білет для трамвая.
І важко нам жити з богами,
Тому що у нас їх немає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261798
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: aleksgun