поговори зі мною…
вечір – сизий птах
сідає в руки,–
клич його додому,
і попелясте сонце у вінках
черкає землю
майже невагомо.
поговори про теплі сни морів,
про далеч гір,–
я зовсім ще маленька,
у кожне слово вірю…
й ти повір,
що це життя – метелик-одноденка,
короткий вік…
тремтливих білих крил
хай вистачить
на наш політ до світла.
люби мене
востаннє і щосил,
коли притихлий світ
цілує
вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261794
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: olya lakhotsky