Таку силу людей, витримує ця земля
і сонце гріє усіх, така природа ця.
Далекі хмари пливуть, напевно буде дощ.
І він по льє все кругом, хутчіш біжіть всі в свій дім.
Я знову дома сиджу. Читаю книгу якусь.
Та це не може бути так, що я в цю ніч не засну.
А ніч так довго йшла. Дивився в небо з вікна.
Сидів рахував я зірки, яскраво світили вони.
А в мене на душі розгром, на серці простора.
Я ж так кохаю тебе, о це твоя доброта.
Вогонь палає в душі та не загасне він.
Думаю я що вже край, давай все зачиняй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261704
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: Максим Жембровський