Павук тонке мережево майструє
Без спиці жодної та без гачка.
Та це давно нікого не дивує -
Такий уже талант у павучка.
Хоч він цього ніколи не навчався,
Не докладав зусиль і не старався.
Він майстром із народження удався.
Та тільки уяви собі на мить,
Що за таку тонку роботу взявся
Кремезний, неповороткий ведмідь.
Він терпеливо і ретельно вчився,
Старанно працював та не лінився.
Терпів як нили кості занімілі,
Незграбні лапи голкою колов,
Але не залишав своєї цілі
І починав спочатку знов і знов.
Не народився майстром він умілим,
А лиш усе старання докладав.
І хоч мережево і не тонке, й не біле,
Ніхто б на це уваги не звертав,
Якби дізнався хто його мережив,
Згинаючи над ним до болю спину.
І було би це плетиво медвеже
Цінніше за найтоншу павутину.
Такого, ясна річ, не може бути.
Та зрозумій цієї байки суть:
Талант — не твій, його тобі дають.
Твоє — це те що сам зумів набути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261625
Рубрика: Байка
дата надходження 25.05.2011
автор: Силянчик Олена