Здійнявся галас вище хати,
Нема спокою ні на мить,
То на ставку гусак пихатий
Ввесь день щосили гелготить.
Зібрав собі гусей ораву
І гордовито шию пне
Та кожного, хто йде до ставу,
Немилосердно ущипне.
А у тіні між осокою
Там двоє лебедів біліло,
Щось шепотіли між собою
Та зрідка піднімали крила.
Вони навіддалі пливли
І голосом не надривались,
Та всі, що берегом ішли,
На скромну пару задивлялись.
А той гусак — немає спасу —
Усім навколо так набрид,
Що віддали його на мясо
Хороший видався обід.
Хто надимається без тями
Та репетує, як гусак,
Той важиться на кілограми.
Колись його оцінять так.
Дешева слава швидко вяне.
Гордій опиниться на дні.
Бо той, хто справді вартий шани,
То він, як правило, в тіні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261507
Рубрика: Байка
дата надходження 25.05.2011
автор: Силянчик Олена