чи то було не щастя випадково?
Промінюючи в митях півжиття.
Одне шукати підходяще слово.
Щоб передати те,що хочу я.
Мільярдами хвилин на противагу,
Тому, хто певно вірить, не мовчить,
Чотирнадцятим шрифтом всю повагу,
І смс про те, що так болить.
Буває все, життя кидає різко,
Я штампами пишу ці відчуття,
Напевно збоку виглядає смішно,
Напевно це і є саме життя.
Чомусь із ним так легко. Надто щира.
Сама дивуюсь - ангели ще є.
Та так банально обрізати крила.
Напевно щастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261485
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2011
автор: Анна Помаранська