Якось до книги промовляв комп'ютер:
“Здається, незабаром може бути,
Що ми залишимось, а всі книжки
Заповнять звалища і смітники.
Мене ж до вечора не вимикають,
А з тебе навіть пилу не стирають.”
Сказала книга:”Ти не поспішай,
А просто перевіримо давай.
Візьмем сховаємось у передмісті
Й побачим, що буде за років двісті”.
І щоб дарма не говорити,
Постановили так вчинити.
Коли ж зостались ті роки позаду,
Комп'ютер застарів та вийшов з ладу.
І викинули на смітник лежати,
Де вже були подібні агрегати.
А книгу пильно всю перечитали
І навіть у музеї виставляли.
Тож чи потрібно двісті літ чекати,
Щоби хорошу книгу почитати?
Ти просто ввечері, чи вдень, чи вранці рано,
Частіше відривайся від екрану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261420
Рубрика: Байка
дата надходження 24.05.2011
автор: Силянчик Олена