«Місто, премісто, прамісто моє!
Стойбище людське з асфальту й бетону.»
Ліна Костенко
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Без жалю в серці зачерствілі люди
Не бачать власно створених проблем.
Поети вже не створять од, поем,
Бо хто ж писать про мертві стійла буде?
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Зелені парки «грають із вогнем»,
Їх можуть «вбити», не змигнувши оком…
Тоді впадуть міста, мов ненароком,
У серці із розбитим ліхтарем,
Пригноблені бетонним тягарем.
22 травня, 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261190
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 23.05.2011
автор: АнГеЛіНа