одне і те ж. одне і те ж по колу!
щоранку одягаю маску з почуттів,
щоразу тіло душить, давить перевтома,
щосили ставлю крапку, але виходить кома,
щоночі каяття впирається у злість.
і знову я жива. і знову незнайома.
і знову йду вперед, не відчуваю ніг.
я бачу фініш? старт? о ні! і знову вдома
я одягаю маску й готова йти до трону.
і плакати так хочу, але виходить сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261072
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2011
автор: стася лисиця