Я так довго чекала цих слів,
Що на мить розгубилась, знітилась.
Наче скрипки чаруючий спів,
Наче зірка нічна засвітилась:
«Ти – єдина! Кохана, прости
За весь біль, що я встиг причинити.
Не пали поміж нами мости,
Я не зможу без тебе прожити!»
Сльози радості й сльози жалю
Застилають, засліплюють очі.
Виявляється – я лише сплю
Як шкода, що цей сон не пророчий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261051
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2011
автор: Інна Серьогіна