Розплакались думки мої опівночі як діти,
розпеленались. Акапелло-сотами у тиші
гучнішає... до тебе.... і не можу не зоріти,
як наперед, на півжиття ми стали ще рідніші.
По чорно-білих клавішах у часі ми блукаєм,
- у дві руки мелодія звучатиме найкраще.
І не важливо, чи багато, чи замало знаєм -
такими як ми є приймаємо до серця... натще...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260895
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2011
автор: Окрилена