"простіть мене Матусю, простіть кохана Ненько,
за те що зрадила я Вас і утекла в далекий край.
та я тоді була дитям малим й дурненьким,
гадала, на чужині буде рай.
не помилилась, там все було добре.
я жила так, як мріяла давно...
та швидко це захоплення минуло
і я розчарувалась в цім кіно.
там я вмирала, наче тая квітка,
яку зірвали й викинули у сміття.
бо стала чужина, як золотая клітка!
в яку, так необачно полетіла я...
тому вертаюся до Тебе, Україно!
прошу, прийми свою доньку назад
я обіцяю, Матінко єдина,
більше не кину рідних я Карпат! "
ось так, тікають з України молодії люди,
десь там, шукають кращого життя.
бо поступово всі втрачають віру,
у те, що має Україна майбуття.
благаю, пробудіться браття й сестри!
хоч впала Україна, але Вона жива.
для того, щоб Її з колін підняти,
потрібно мрії втілювать в життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260829
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.05.2011
автор: Хрустік