Нездійсненні мої мрії
У мені весь час живуть.
І вони із мого серця
Кров мою постійно п'ють.
Вони сили забирають,
Залишаючи лиш біль.
Вони тихо убивають
І на рани сиплять сіль.
Мрії, які ніколи не стануть реальністю
Продовжую я будувати собі знов і знов.
Власний світ я створив, заповнений віртуальністю.
Та й у власному світі спокою я не знайшов.
В своїх мріях я високо
Наче в небі птах літаю.
Але ти завжди жорстоко
мої мрії розбиваєш.
Обриваєш мої крила,
Створені із марних мрій.
Забираєш в мене сили,
А даруєш тільки біль.
Мрії, які ніколи не стануть реальністю
Продовжую я будувати собі знов і знов.
Власний світ я створив, заповнений віртуальністю.
Та й у власному світі спокою я не знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260694
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2011
автор: Валерій Коваль