Коли Твоя Фіолетта прокидається,- у неї фіалкові очі,
від сну, що цілу ніч змішував червону і синю фарбу,
вона встигла полюбити вранішню каву,
але Ти їй ще ніколи не приносив її у ліжко,
Твоя Фіолетта накрапує крапель настійки з волошкового суму у склянку з вчорашніми ілюзіями,
їх вона заїдає жменею позаторішніх згірклих зерняток мигдалю,
Твоя Фіолетта дивиться на стелю,
на якій білим фломастером вона щодня пише листи, і поки ще не знає кому?
їх прочитає лише той адресат, який колись разом із нею опиниться в її постелі...
і може тоді, колись... Вона вперше спробує вранішню каву принесену замість волошкових крапель,
але їй так бракуватиме хоч трішечки суму,
А що робити, - це наркотик, на який вона присіла добровільно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260622
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 20.05.2011
автор: Лана Сянська