Уламками сорому, впалого з неба,
Покрита земля пластиліновим шаром,
І кожного мучить огидна потреба
Отримати свою амністію даром.
Втім квіти, що виросли в вимерлім грунті,
Тягнуть невпинно пелюстки до сонця,
Та в кожнім сотім заховано фунті
Порух твого із небес охоронця.
Обличчям.. Лицем.. Як із воску
Проходять брижі та секундні ідеї,
До святих сподівань і прісного лоску
Словами людей, що прийшли з Іудеї.
Одначе у цім пластиліновім краю
Заросле шосе до кінця горизонту
Вітає всіх "стопом" при в'їзді до Раю
Й дарує медаллю забутого фронту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260575
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 19.05.2011
автор: M.E.(nachtigall)