Білим по чорному – чорним по білому,
Фарби змішалися в всесвіті цілому,
Барви привабливі, гарні собою,
Все ж не зрівняються жодні з тобою.
Тануть, згорають, не викличуть жалю,
Надію останню у собі запалю,
Тишу розвіє відлуння колишнє,
Звичне зітхання досі не лишнє.
Трагікомічно, вважай віртуально,
Все виглядало не так натурально,
Билося в серці, хоч тихцем вдавало,
Справжність й відвертість – та цього замало.
Вірить лиш той у сердець коливання,
Хто відчуває без фальші кохання,
У безнадії - надію шукає,
Доля десь поруч, напевно, він знає…
1.05.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260573
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2011
автор: dan1chyk