& Тарас Кушнір. Вокзал на прощання…

Сіє  дощ.  Наче  й  слів  не  знайшлось,
щоб  сказати  тобі  й  захмеліти.
Я  чекаю.  Надіюсь…на  щось,
до  грудей  притискаючи  квіти.

Й  ти  мовчиш  -  очі  повні  журби  –
Плащ  благенький,  по  пальцях  тривога.
Каблуками  міської  юрби
мокрий  брук  замикає  дорогу.

В  нескінченних  симфоніях  площ
ти  ховаєш  долоні  у  вечір...
Я,  напевно.  Навіщо.  За  що  ж...
Не  тебе  обіймаю  за  плечі.

Ти  зникаєш  в  вагоні  метро,
під  вогні  опівнічного  міста...
Я  прощаюсь.  Навіщо...  За  що...
Під  мелодії  Баха  і  Ліста.


PS/  ПЛЕЙКАСТ  ДО  ТВОРУ  ЗНАХОДИТЬСЯ  НА  СТОРІНЦІ  http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl  У  ВИКОНАННІ  НЕПОВТОРНОЇ  AmriLauru,

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2011
автор: Михайло Плосковітов