Ранок сови

мороз  розтинає  безжально
тихе  і  сите  дихання  ночі.
осінь.
з  води  виростають  тумани,
дні  поспішають.  спинитися  хочеш?
ранки,  як  виразки  в  тілі  доби,
провали  у  пам’яті,
сонні  лаштунки  твоїх  простирадел.
як  хрестоносець,  ти  бога  Сонця
убити  ладен.
солоно-синя  пора  падолисту
ти  мовчки  чекаєш  вечірніх  марень.
тліє  жаровня,  а  з  нею  –
міста
відкриті  рани.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260394
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2011
автор: Місафір