Дикуном виглядає дуб
З тротуарних цупких обіймів.
Посірів од задуми чуб,
Камінь душу, здається, вийме.
Жолудь, наче сльоза, впаде,
Бо ж ніяк не зрости на бруці.
І в минувшину дуб піде
На догоду своїй розпуці.
У старезний порине ліс,
Стане знову малим дубочком.
Там колись він щасливо зріс,
Там же, поруч, дуби гурточком.
Красень-батько шелесне десь,
Лісового розбудить звіра...
Та загублено рід увесь:
Вся ж бо мудрість людська - сокира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260357
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2011
автор: Терен